Жіноча громадська організація «Мар’ям» спільно з Конгресом мусульман України організувала екологічну акцію: прибирання Пушкінського парку в Шевченківському районі столиці.
Вранці 24 травня активісти Ісламського культурного центру Києва вже стояли біля головного входу в парк із коробкою гумових рукавиць та об’ємним рулоном сміттєвих пакетів.
Мусульманки залучили до прибирання своїх дітей, щоб донести до молодого покоління важливість збереження чистого довкілля, адже Всевишній Аллаг довірив людям землю в тимчасове користування як Його намісникам.
За словами голови ГО «Мар’ям» Амаль Ткаченко, мусульмани України прагнуть мотивувати одновірців і всіх громадян брати активну участь у суспільному житті.
— Таким чином ми демонструємо суспільству важливість благородних цінностей ісламу й те, що мусульманин — ефективний, корисний і дуже відповідальний, де б він не пішов. Наступного разу запрошуємо всіх небайдужих приєднатися до нашої ініціативи та залучити своїх дітей. Зробімо разом наше майбутнє життя чистим і комфортним! — наголосила вона.
18 травня в чернівецькому Музеї вишиванки відбувся захід, присвячений Дню вишиванки. До нього долучилася голова Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова. Запрошення на подію вона отримала від Сергія Костинського, військовослужбовця ТРО ЗСУ.
Програма складалася з презентації книжки «Нетлінні» Лесі Воротнюк —балерини, що вступила в тероборону.Ба більше,Леся Воротнюк — одна з засновниць Всесвітнього дня вишиванки.
Присутні могли побачити вишивані рушники, скатертини, а також сорочки, зібрані в експозиції виставки «Врятовані». Зокрема, вишиванки, що вдалося врятувати під час російсько-української війни зі звільненого від загарбників села на Харківщині.
На свято завітали міський голова Чернівців Роман Клічук, заступник начальника ОДА Олександр Янков, голова департаменту архітектури Андрій Тимофійчук тощо.
Очільниця ЛМУ у своєму слові зауважила, що вишиванка для українського народу не просто елемент одягу, а елемент опору:
— Ми маємо розглядати події депортації [кримських татар] як частину української історії, як ланку одного ланцюга. Це були репресії, переслідування, голодомор і депортація — це був один ланцюг, який, на жаль, сьогодні повторюється, у XXI столітті. Як українці, так і кримські татари — ми вижили, почали розвиватися й будуватися, бо це в нашій крові. <…> Сьогодні вишиванка для українського народу — це не просто елемент одягу. Це — елемент опору. Надягаючи вишиванку, ми демонструємо протест. Молюся та маю надію, що ми переможемо ворога й будемо розвиватися на своїй землі, виховувати тут своїх дітей і будемо попереду всього світу.
Активістки Ліги мусульманок України організували дійство, присвячене кримськотатарській та українській вишиванці.
Присутні учасниці дізналися про види орнаменту, елементи національного одягу та різноманітні аксесуари. Говорили і про історію вишиванки: перерваність мистецтва вишивання, його відродження та сучасність.
За словами очільниці Ліги мусульманок України Ніяри Мамутової, гостей цікавила не тільки кримськотатарська вишивка, історія, техніки та орнаменти:
— З гостями заходу ми також розглянули деякі питання релігійного характеру. Наприклад, чи можна носити одяг з вишивкою мусульманській жінці.
На зустріч запросили блогерку Анастасію Свідерську. Вона прочитала лекцію «Етно в сучасних реаліях»: розповіла про традиційний український одяг, давши приклади сучасної стилізації. За участі пані Анастасії відбулась і практична частина заходу.
— Кожен охочий мав можливість спробувати на собі один зі способів пов’язування хустки на український манір, або як пов’язують її мусульманки, а також [приміряти] інші аксесуари, зокрема тканий пояс, — зауважила Ніяра Мамутова.
На думку голови Ліги, такі події дуже важливі для суспільства:
— Деякі кажуть, що війна, й таке не на часі, але українці та кримські татари мали завжди історичні періоди, коли було не до культури, не до традицій, тому народи втрачали цінну інформацію та знання. Зараз навпаки, люди у складних умовах і хочуть хоч якось протистояти тій несправедливості, виразити свою незгоду з війною, хочуть підкреслити свою національну приналежність. Люди демонструють це через одяг, вишивку, аксесуари з українським або кримськотатарським орнаментом.
На завершення заходу активістки Ліги мусульманок України влаштували чаювання з солодощами.
За словами заступниці голови ЛМУ Сюзанни Іслямової, ідея зібрати гостинці для захисників-мусульман виникла в одної з наших членкинь. Для цього ми також збирали дитячі малюнки:
— Протягом місяця Рамадан тривав конкурс дитячого малюнку «Як я бачу нашу Перемогу». Учасники зображували українські реалії: наших військових, воєнну техніку, український та кримськотатарський прапори. Велика кількість патріотичних малюнків надихнула нас скласти гостинці до Дня розговин.
У кожному пакунку — шкарпетки, шоколадка, чай, печиво, вафлі та пряник ручної роботи з написом Eid Mubarak.
— Теплоти в кожний пакунок додали малюнки учасників конкурсу, — каже пані Сюзанна. — Нам удалося зібрати 45 гостинців. Ми передали їх імаму-капелану Мухаммаду Алі Хаджалі до Харкова, а він передасть пакунки до батальйону, для братів-мусульман. Чекатимемо від нього фотозвіт, іншааллаг!
Напередодні Рамадану Ліга мусульманок України оголосила про конкурс малюнків «Як я бачу нашу перемогу». Підсумки підбили в день свята Ід аль-Фітр.
Як розповіла очільниця Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова, на конкурс подали понад 30 робіт. Участь узяли як діти, що живуть в Україні, так і ті, хто мусив виїхати за кордон.
— Ця тема зачепила дітей, бо вони теж переживають за країну. Багатьом довелося покинути домівки. Деякі навіть виїжджали з окупації, відчуваючи страх і невідомість. Наприклад, Арслан Сеітвелієв із Херсонської области, переможець у віковій категорії 14–17 років, намалював авто з прапорами України й написом «Слава Україні». Це їхня автівка. Авжеж він малював, як на ній повертається додому в день перемоги.
За словами Ніяри Мамутової, учасники зображували українські реалії: наших військових, дітей, український та кримськотатарський прапори.
— Хтось малював просто пейзаж України, бо зараз природа страждає разом з людьми. Проте ми не оцінювали тільки художню майстерність. Більше приділяли увагу задуму, тому, що дитина хоче донести, — каже вона.
Організатори розділили учасників на три категорії за віком. Переможцями в кожній стали:
Усеін Саідахметов (категорія 6–9 років);
Лінда Сархан (10–13 років);
Арслан Сеітвелієв (14–17 років).
Усі малюнки активістки ЛМУ роздрукували та поклали в подарункові набори для військових-мусульман як подарунки на свято Ід аль-Фітр.
Також активістки Ліги мусульманок підбили результати літературного конкурсу «Дуа за перемогу», що тривав цілий Рамадан.
— Другий конкурс «Дуа за перемогу» не мав ані вікових, ані гендерних обмежень. Усі охочі мали можливість виявити себе у створенні дуа — у прозі чи віршах.
Перше місце посіла Діана Баллоут, друге — Мар’ям Сархан.
— Обидві учасниці вкладали душу у свої роботи, свої переживання, почуття, та надії, —каже Ніяра Мамутова.
Переможці обох конкурсів отримали подарунки від організаторів.
Голова організації «Мар’ям» Амаль Ткаченко відзначена подякою Київської обласної військової адміністрації.
«Київська обласна державна адміністрація висловлює подяку за активну громадську позицію, патріотизм та жертовне служіння задля збереження свободи та незалежности під час воєнного стану, утвердження моральних цінностей, роботу та вагомий особистий внесок у допомогу Збройним силам України та мешканцям деокупованих територій, — сказано в тексті подяки.
Амаль Ткаченко організувала кілька акцій збору допомоги військовим і цивільним, у тому числі дітям і малозабезпеченим родинам. Вона та інші активістки-мусульманки протягом зими виготовляли та відправляли на фронт окопні свічки для військових. За підтримки міжнародних партнерів жіноча організація встигла роздати близько 200 наборів побутової хімії, аптечок з найпотрібнішими ліками, а також дитячий та дорослий одяг.
За словами Амаль Ткаченко, від початку повномасштабної війни мусульманки Києва активно допомагають військовим і цивільним. Вона зазначила, що багато жінок роблять чимало для України та українського суспільства, але це не завжди набуває широкого розголосу.
— Це досягнення всіх мусульманок, що працюють з нами в одній команді, втілюють у життя свої ідеї, віддають свій час на добродійність і волонтерство, простягають руку допомоги тим, хто потребує. Адже Всевишній Аллаг у Священному Корані сказав: «Найкращий з-поміж вас — найкорисніший для людей».
Очільниця «Мар’ям» каже, що не сприймає нагороду як особисту. Натомість переконана, що рухається у правильному напрямку, маючи мету, спільну для всіх українців — перемогти у війні:
— Ми вдячні Київській облдержадміністрації за високо оцінку нашого внеску у спільну боротьбу за свободу й незалежність української держави. Усі активісти й волонтери ДУМУ «Умма», а також жіночого відділу «Мар’ям» гідні цієї подяки. Підкреслюю, що ця подяка є свідченням правильного вектора діяльности нашої української мусульманської спільноти.
Утім, Амаль зізнається, що мріє також про інші нагороду:
— Найкращою нагородою для нас буде, коли ворог піде з нашої території, коли врешті-решт українці здобудуть перемогу над ворогом, загарбником і вбивцею, а над нашими головами знову буде мирне синьо-блакитне небо.
Активістки Ліги вирішили щотижня проводити онлайн-лекції в Zoom або інстаграм-етерах. Також щонеділі читаються лекції для дівчат-підлітків.
Як розповіла очільниця Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова, в кожному ісламському культурному центрі у вихідні збираються жінки з дітьми, відбуваються недільні уроки, спільне читання Корану:
— Наші сестри з організації «Мар’ям», наприклад, організували щоденні онлайн-уроки читання Корану. У Чернівцях ми підхопили такий зручний спосіб здобуття знань і проводимо заняття з Корану в онлайн-режимі.
ЛМУ оголосила про конкурс малюнку на тему «Як я бачу нашу перемогу». Його підсумки підіб’ють наприкінці Рамадану, обравши поміж учасників трьох переможців різного віку.
— Події що відбуваються в нашій, країні стосуються кожного, й наші діти теж бачать, знають і відчувають, що коїться. Вони й без нашої ініціативи малюють речі, пов’язані з війною, технікою, ЗСУ та перемогою. Хочемо ми того чи ні, дітвора щодня чує сирени та ці жахи теленовин. Ми хотіли надихнути дітей, щоб вони подивилися на все з іншого боку, уявили день нашої перемоги. Найкращі конкурсні малюнки визначимо ближче до свята Ід аль-Фітр, — каже Ніяра Мамутова.
За її словами, на найближчий час заплановано ще одне змагання, конкурс дуа:
— Зараз активістки Ліги займаються підготовкою. Це буде загальний конкурс, без вікових та гендерних вимог. Хочемо дати можливість усім охочим проявити себе у створенні дуа — у прозі чи віршах. На переможців, безумовно, чекатимуть приємні подарунки.
Також днями в Чернівцях відбулася акція «Подаруй подарунок сестрі». Ідея належить активісткам організації «Мар’ям», а мусульманки Чернівців вирішили повторити її.
— Спершу ми виклали анкету в телеграмі та вайбері. Сестри заповнювали її, а потім методом випадковости генератор обирав ту, кому треба підготувати подарунок. Крайнім терміном, щоб передати гостинець, було 30 березня. Як на мене, це дуже тепла акція, коли потрібно зробити приємне, можливо, зовсім незнайомій людині, але зробити це з любов’ю, — каже пані Ніяра.
19 березня активістки Ліги мусульманок України провели в Одесі семінар для жінок «Напередодні Рамадану». Мета заходу — підвищення обізнаности сестер про суть і значення священного місяця. Основним лектором була членкиня Ліги мусульманок України Танзіля Іса.
Окрім богословських питань учасниці семінару обговорювали практичні сторони посту в місяць Рамадан, у тому числі умови та правила посту, особливості посту під час хвороби. За словами організаторки заходу Танзілі Іси, участь у ньому взяли близько 20 сестер:
— Ми розглядали поради щодо корисного харчування під час посту. На додаток жінки склали список бажаних тем і програму уроків на прийдешній місяць Рамадан. Семінар став гарним нагадуванням для сестер до початку священного місяця посту та поклоніння.
На завершення зустрічі відбулася вікторина, а найуважніші учасниці отримали подарунки.
17 лютого в ІКЦ Києва відбувся майстер-клас з обмивання небіжчиць. Активістки жіночої організації «Мар’ям» розповіли правила та пояснили послідовність дій згідно з мусульманським релігійним каноном.
За словами заступниці голови Ліги мусульманок України Сюзанни Іслямової, коли настає момент смерті, будь-який мусульманин чи мусульманка мають обов’язок обмити тіло померлого (померлої), підготувавши його до поховання.
— Щоб належним чином підготувати тіло відповідно до приписів ісламу, не обійтися без сукупности знань для виконання цього обряду. Передають зі слів пророка Мухаммада (мир йому і благословення): «Намагайтеся якнайшвидше поховати небіжчика (не затримуйте процедури поховання) Якщо він був гарною людиною, то це благо, до якого ви його наближаєте. А якщо він був не такий, то це зло, яке вам треба якнайшвидше скинути з плечей, — каже Сюзанна Іслямова.
За умови повної чистоти тіло мусульманина дозволено поховати. Нагадаємо, обмивання померлого в ісламі — вчинок, за який буде нагорода Аллага.
Усі охочі могли долучитися до тренінгу, а найсміливіші мусульманки лишили свої контакти, адже підготувати тіло померлого до поховання — процедура не з легких, тож за потреби жінки зможуть застосувати свої знання.
Посланець Аллага (мир йому і благословення) казав:
«Того, хто обмиє небіжчика, приховавши від інших те, що дізнався про нього, Аллаг пробачить сорок разів» (Аль-Хакім, Аль-Байхакі).
Активістки Ліги мусульманок України до Дня хіджабу організували низку заходів у різних містах України. Так, подія в Ісламському культурному центрі Києва зацікавила близько 80 людей. Програма, була вельми насичена: конкурси, вікторини, лекція про хіджаб, майстер-клас із різноманітних способів пов’язування хустки.
Присутні немусульманки мали змогу познайомитися з послідовницями ісламу та обговорити проблеми, з якими вони стикаються. Також відбувся показ мусульманської моди: на імпровізованому подіумі дефілювали дівчатка в національному одязі мусульманських народів. Кожен вихід супроводжували оплески авдиторії.
За словами членкині Ліги мусульманок України Амаль Ткаченко, деякі з присутніх немусульманок були досить непогано обізнані з історією ісламу та суттю віровчення, тож, можна сказати, що такі культурно-просвітні заходи таки мають ефект.
В Одесі активістки Ліги мусульманок України до Дня хіджабу розповідали про образ жінки у світовому мистецтві, історію хіджабу та традицію покриватися в різних народів світу — від античности до сучасности. Опісля відбулася вікторина з призами, всі охочі також мали можливість приміряти хустку та традиційний мусульманський одяг.
За словамичленкині Ліги мусульманок України Танзілі Іси, підготували презентації про хіджаб, показали гостям модні способи його носіння, щоб ті могли самі переконатися, яке зручне це вбрання:
— Організація такого заходу — це можливість розповісти людям про нашу релігію, про хіджаб, про жінку в хіджабі й таким чином знизити рівень стереотипного мислення в Україні. Така інформація допоможе немусульманам краще розуміти мусульман та ісламську релігію, і нам, українцям, знайти спільну мову та бути єдиними.
У Львові гостями заходу, організованого активістками Ліги мусульманок України були здебільшого немусульманки. Це відповідає основній меті дня: донести неспотворену інформацію про хіджаб до послідовників інших релігій, спростувати хибні уявлення, розповідати про права мусульманок. Присутні, зокрема, дізналися, що іслам насправді дає жінці внутрішню свободу.
Як повідомила активістка Ліга мусульманок України Дінара Амруллаєва, у програмі були й розповіді про традицію покриватися, що її здавна додержували жінки в українському суспільстві.
— Гості дізналися про жіноче вбрання народів мусульманського світу. Конкурси та вікторини також допомагали закріпити знання про права та статус жінки в ісламі. Присутні з задоволенням пробували пов’язати хустку, розписували [руки] мехенді та приміряли образ покритої мусульманки. Жінки фотографувались у спеціальних фотозонах, їх частували смаколиками та гарячими напоями, — розказала пані Дінара.
За словами очільниці Ліги Ніяри Мамутової, що взяла участь в організації заходу у Чернівцях, гості дізналися про значення хіджабу для послідовниць ісламу, а мусульманки ще раз нагадали про своє право одягатися згідно з приписами віровчення:
— Цього разу ми приготували культурно просвітню програму, розмовляли про різні види традиційного одягу, де є хіджаб. Гості дякували за захід, також були нові сестри, переселенки. Про організацію свята жінки не знали, але домовилися й надалі збиратися.
Пані Ніяра відзначила, що проведення подібних заходів має велике значення для немусульманської спільноти.
До Всесвітнього дня хіджабу телеканал «Суспільне Чернівці» випустив відеосюжет про очільницю Ліги мусульманок України Ніяру Мамутову.
«Кримська татарка Ніяра Мамутова зазнавала утисків через носіння хіджабу. Нині жінка керує громадською організацією, яка обстоює вибір мусульманок носити цей убір», — сказано у фейсбук-дописі на сторінці «Суспільного».
За словами Ніяри Мамутової, ще 15 років тому її не брали на роботу через хіджаб:
— Я знала, що у школі потрібен учитель англійської мови. Я приходила, на мене дивилися й казали: «Ви що, так буде працювати?»
Сюжет розповідає про те, що голова Ліги мусульманок України жила в Криму перед анексією РФ, а до розуміння своєї віри дійшла вже у зрілому віці.
— Бувши студенткою, я навіть не бачила різниці між пророком Мухаммадом (мир йому і благословіння) і Мухаммадом Алі, боксером. Тобто в мене було таке знання Ісламу — ніяке, — розповідає жінка.
Вона поділилася з «Суспільним» особистою історією хіджабу:
— Був момент, коли я тільки почала дізнаватися про хіджаб, тоді ще мало знала про Іслам. Мені було страшно, як я буду ходити в ньому. Без хіджабу я ходила 21 рік, носила модний одяг, джинси і все таке…
Ніяра Мамутова пишається, що кілька років тому активістки-мусульманки домоглися, щоб їм дозволили фотографуватися на документи в хустці, і тепер вони хочуть, щоб люди знали правду про їхню релігію та не мали упередженого ставлення до послідовниць ісламу через хіджаб:
— Коли Росія напала на Крим, українці змінили своє ставлення до кримських татар. І зараз, коли вже і в ЗСУ є мусульмани, кримські татари і мусульмани різних національностей, то, авжеж, у суспільстві змінюється ставлення до мусульман..
Сюжет розповідає, що в Ісламському культурному центрі Чернівців мусульманки зустрічаються, проводять заняття для дітей і жінок. Сама Ніяра Мамутова знайомить з ісламом і навчає читати Коран арабською мовою.
Ісламські культурні центри України продовжують свої добродійні акції. Цього разу активістки Ліги мусульманки України за підтримки міжнародної благодійної організації Human Appeal роздали 200 наборів побутової хімії.
Волонтерки ЛМУ в Києві, Вінниці та Львові допомогли людям, що найбільше потребують підтримки в цей неспокійний час. Кожен набір містив пральний порошок, шампунь, мило, зубну пасту, серветки, мийні засоби, сміттєві пакети, засоби особистої гігієни тощо.
Проєкт складався з трьох етапів: перший відбувся у Львові, де роздали 50 наборів, другий реалізували в Києві — 100 наборів побутової хімії; останню акцію провели у Вінниці, де люди отримали 50 таких наборів.
За словами голови Ліги мусульманок України Ніяри Мамутової, більшість отримувачів допомоги — переселенці зі східної частини України:
— Зараз було дуже актуально і необхідно роздавати жінкам саме гігієнічні набори, бо більшість родин — це переселенці зі східної частини України, звідки вони втікали від війни, залишивши все своє майно. Авжеж ніхто, тікаючи, не брав гігієнічні засоби з собою. Також роздавали жінкам, що повернулися додому. В такі складні часи хотілося максимально допомогти. В набори входило найнеобхідніше й найкорисніше для родини.
Ті, хто отримав допомогу, щиро дякували організаторам.
— Війна та нестабільна економічна ситуація в державі впливає на становище українців. Конгрес мусульман України розуміє важливість таких акцій для підтримки тих, хто цього найбільше потребує, — каже одна з прихожанок вінницького ІКЦ.
Голові Ліги мусульманок України Ніярі Мамутовій вручена грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом».
Церемонія нагородження відбулася в Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська». На заході були присутні голова ВР Руслан Стефанчук, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, заступниця міністра оборони Ганна Маляр, представники церков і релігійних організацій, військові капелани, волонтери та громадські діячі.
У своїх виступах представники державної влади підкреслили важливу роль, що у протистоянні збройній агресії Росії, у волонтерстві відіграють релігійні організації та громадські активісти.
Відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України голова ЛІги мусульманок Ніяра Мамутова нагороджена за вагомий особистий внесок у зміцнення духовности українського народу, морально-психологічну підтримку військовослужбовців в умовах російської агресії, просвітницьку та волонтерську діяльність.
На жаль, голова Ліги мусульманок не змогла бути присутньою на церемонії нагородження. Тож грамоту від її імені отримала Сюзанна Іслямова.
Водночас за словами пані Ніяри, грамоту вона сприймає не як особисте досягнення:
— Хоч грамота підписана моїм іменем, я вважаю, що ця нагорода від ВР України дана кожній жінці, яка небайдужа до того, що відбувається навколо. Це досягнення всіх мусульманок, що працюють з нами в одній команді в різних містах, втілюють у життя свої ідеї, віддають свій час на благодійність і волонтерство, простягають руку допомоги тим, хто потребує. Вони ділилися добротою перед війною і продовжують нині. Знаю дуже багато жінок, що, може, ніколи не отримають грамот, але вони справді роблять неймовірно багато для України та суспільства. Тож прошу Господа дати найкращу нагороду всім, хто наповнює життя добрими справами, а нашій країні — перемоги й миру.
Всесвітній день хіджабу – своєрідний флешмоб, започаткований американською мусульманкою Назмою Хан, що зазнала дискримінації через свою хустку. Його відзначають у понад 140 країнах світу, й мета цієї дати — розповісти суспільству про право мусульманок одягатися відповідно до своєї релігії, донести інформацію про те, що у країнах немусульманського світу послідовниці ісламу нерідко стають не тільки об’єктом знущань і кпин через свій одяг, а й зазнають дискримінації та утисків на роботі, у працевлаштуванні чи під час навчання. 1 лютого жінок-немусульманок закликають заявити про свою солідарність з мусульманками в обстоюванні релігійних прав, пропонуючи на собі відчути ставлення суспільства до жінки в хіджаби, пов’язавши хустку хоча б на день. Ці заходи є дієвим способом профілактики ксенофобії, вони пропагують релігійну толерантність, міжкультурний, міжрелігійний діалог заради суспільного добра, миру та злагоди.
Коріння багатьох фобій, зокрема боязні мусульман, жінок у хіджабах, страху перед носіями іншої культури, представниками інших релігій, криється в незнанні та в задавненій хворобі сприйняття, що ґрунтується на хибних стереотипах та упередженнях. З нагоди цього дня громадські організації мусульман зазвичай активізують роз’яснювальну та просвітню роботу, спростовуючи викривлену інформацію про іслам і його послідовників.
Такі заходи проводять у лютневі дні й в Україні. Через карантинні обмеження в регіонах акції до Всесвітнього дня хіджабу відбуваються в різні дні. Ми вже розповідали про заходи в Києві, Запоріжжі, Харкові та Львові, а днями й жителі Сум і Вінниці мали змогу більше дізнатися і про хіджаб, і про статус жінки в ісламі, і про традиції та культуру мусульманських народів, а заразом дізнатися про те, що звичай покриватися існує не тільки в ісламі, а й в інших релігіях.
СУМИ. День хіджабу відзначили в сумському ісламському культурному центрі. Жінки, що носять хіджаб — мусульманське вбрання, яке закриває від нескромних поглядів усе тіло, крім п’ястей та обличчя, — 12 лютого запросили до ІКЦ представниць різних релігій і національностей, щоб розповісти про свої традиції.
Захід розпочався лекцією. Присутні почули про історію хіджабу, використання хустки представницями інших релігій, дізналися, які відмінності існують між жіночим мусульманським одягом у різних країнах: гостям пояснили, що таке хіджаб і як виглядають аміра, шейла, чадра, хімар, нікаб та паранджа, у яких країнах віддають перевагу тому чи іншому виду одягу.
Анна Зінченко, активістка мусульманської громади, розповіла «Суспільному.Суми», що хоча цю дату у світі відзначають 1 лютого, у Сумах День хіджабу довелося перенести через епідситуацію на початку місяця. Вона продемонструвала журналістам різні види хусток, що надівають мусульманки залежно від пори року чи нагоди, та повідала, що в гардеробі в декого їх може бути до кількох десятків:
— В цей день жінки всього світу на знак солідарности проводять своєрідний флешмоб, вбираючись у хіджаби. Мусульманки розповідають про традицію носіння хустки, навіщо ми це робимо, який наш посил, чи є це пригнобленням, чи є це нашим власним вибором. А жінки-немусульманки — християнки, юдейки, [представниці] інших конфесій — підтримують нас. Ми запрошуємо в гості всіх.
Ще одна співрозмовниця «Суспільного», Анжеліка Хуснутдінова, розповіла, що хіджаб – це не просто атрибут, а частина життя, одне ціле з нею, і що хустку вона носить з двадцяти років:
— Я його не знімаю на людях. Удома, звісно, надягаю, коли хочу. Мій вид — зав’язую, як у Туреччині, це більше підходить для мене. Є дуже багато видів: з арабських країн; є дівчата, що зав’язують у стилі Йорданії, Палестини.
П’ятнадцятирічна Ясмін Сулейман, що почала носити хіджаб у червні минулого року, пояснила, що це було самостійним рішенням, бо в хіджабі їй комфортніше, а ходити без нього вона соромиться:
— Я дуже багато читала, прочитала, що в Корані сказано, чому нам треба це носити. Також я розумію, що в ісламі жінка як алмаз, тож якщо у вас є алмаз, ви його кладете в коробочку, покриваєте, щоб [сторонні] люди його не бачили, щоб не вкрали — так само й жінка в ісламі.
Ще одна героїня телесюжету, ліванка Ісра, що вже дев’ять років живе в Україні. Вона — лікар-інтерн у Сумському онкологічному диспансері.
— Я арабка з Лівану. У нас майже всі дівчата покриті, — каже Ісра. — Тут, в Україні, коли я приїхала, спочатку були трохи складні стосунки з людьми, але потім усі звикли, і тепер усе добре, навіть чудово.
Наприкінці заходу гостям провели майстер-клас з зав’язування хіджабу різними способами, показавши, як доповнити ним різні образи.
ВІННИЦЯ. Ісламський культурний центр «Аль-Ісра» та жіноча громадська організація «Добродія» теж провели захід до Дня хіджабу. У неділю, 13 лютого, вони запросили охочих завітати до вінницького Культурного центру «Галерея XXI», де мусульманки-активістки розповіли про історію та сьогодення хіджабу, його значення для мусульманок і про те, чому нині послідовниці ісламу у країнах немусульманського світу мусять виборювати право ходити покритими.
Але й 1 лютого вінничани не лишилися без інформації про World Hijab Day. Місцевий телеканал «ВІТА-ТБ» присвятив інформаційний сюжет програми «Світанок» Всесвітньому дню хіджабу, запросивши до студії представниць Ісламського культурного центру «Аль-Ісра» Тетяну Фурманову та Наталію Хабібутдинову, щоб отримати відповіді на запитання, що таке хіджаб, навіщо його носять, і чому жінки у світі не тільки не відмовляються від хустки, а й виборюють своє право на неї.
Тетяна розповіла телеаудиторії телеканалу про історію Всесвітнього дня хіджабу, а Наталія пояснила, чому і для чого мусульманки приховують волосся під хусткою:
— Найперше — це причина релігійна, бо в Корані сказано, що жінка має бути покритою. В принципі це єдина вагома причина, з якої жінки покриваються.
— Щоб вирізнятися, — додає пані Тетяна. — Оскільки ми, будучи мусульманками, не лише досліджуємо іслам, але й були християнками [перед прийняттям ісламу], ми розуміємо, що це важливо для кожної жінки. У християнстві — для одруженої. Тому тут нічого нового немає, просто жінка має покрити голову. В ісламі <…> — при досягненні певного часу, підліткового віку.
Відповідаючи на питання, чи подобається українкам-немусульманкам на таких заходах убиратися в хіджаб, гості студії відповіли, що не геть усі виявляють бажання приміряти образ мусульманки, але більшість жінок і дівчат, що приходять на такі акції, залюбки надівають хустку та вбираються в національні костюми народів, що традиційно визнають іслам:
— Їм це подобається й вони діляться враженнями — кажуть, що відчувають себе більш жіночними.
Відповіли гості студії й на питання про особливості носіння хіджабу, коли його, наприклад, можна не носити:
— Однозначно, коли виходиш на вулицю, ти вбираєшся в хіджаб, а вдома ти його знімаєш при чоловікові, при батькові та при батькові чоловіка, але вже при братові чоловіка ти маєш покривати себе. Тобто вдома, при близьких ти можеш одягатися як забажаєш, робити будь-яку зачіску та макіяж — це не забороняється ісламом. Жінці не заборонено бути красивою, але треба перебувати в певних рамках, щоб не приваблювати інших чоловіків.
Дівчата усміхаються, коментуючи поширений міф, що мусульманки навіть сплять у хустці — кажуть, що їх відверто смішать такі запитання.
Розповіли гості студії і про те, що існує понад сто способів вив’язування хустки, але треба брати до уваги, що в який би спосіб ти не вив’язувала хустку, волосся має бути прикрите.
— І хоча є деякі країни, де жінки й обличчя закривають, цього релігія не вимагає. У нас така філософія: одяг має закривати все тіло, залишаючи відкритим обличчя й кисті рук, — пояснила Тетяна Фурманова.
На прохання ведучих мусульманки провели невеликий майстер-клас із вив’язування хустки, розповіли про найпоширеніші способи носіння хустки в певних країнах світу.
2013 року на знак солідарности з мусульманками, що обстоюють своє право на хіджаб у країнах немусульманського світу запроваджено Всесвітній день хіджабу (World Hijab Day). Ініціаторка, американка Назма Хан, закликала жінок усіх країн, без огляду на етнічне походження та віру, підтримати послідовниць ісламу, покривши голову з цієї нагоди хусткою. Таким чином вони висловлюють протест проти дискримінації та утисків, що їх зазнають мусульманки через свій хіджаб. Згодом цього дня стали проводити культурно-просвітні заходи з метою спростувати міфи та стереотипні уявлення про іслам мусульман.
Від самого початку до Всесвітнього дня хіджабу долучилась і Україна. Природно, що організатором відповідних акцій були саме українські мусульманки, передусім активістки громадських організацій, що об’єдналися в Лігу мусульманок України.
Не став винятком і цей рік, і хоча через карантинні обмеження акції та заходи не були велелюдні, як зазвичай, але таки відбулися в багатьох містах України — звісно, з усіма протиепідемічними заходами.
У Львові захід в Ісламському культурному центрі ім. Мухаммада Асада провели активістки жіночої організації «Ірада». Прийшли до сорока гостей, здебільшого немусульманок — і це відповідає основній меті й завданню дати: доносити саме до послідовників інших релігій, людей з різними світоглядними позиціями правду про іслам та мусульман, спростовувати хибні уявлення, що підживлюють хіджабофобію та ісламофобію, розповідати про права мусульманок на вільне визнання їх релігії та на вбрання, що відповідає релігійним нормам.
Як розповіла очільниця «Іради» Софія Умрякова, гості дізналися про те, що іслам насправді дає максимальну внутрішню свободу жінці, і це виявляється навіть у тому, що неможливо носити хіджаб з примусу — це стається лише коли жінка відчуває внутрішню потребу покритися.
— У програмі заходу — розповіді про хустку у традиціях різних народів і релігій, у тому числі про традицію покриватися, яка здавна існувала в українському суспільстві, — розповідає Софія Умрякова. — Ми підготували презентацію про різновиди головних уборів українських жінок у різних регіонах України, також гості дізналися про традиції жіночого вбрання в народів мусульманського Сходу. До речі, національні костюми присутні побачили не лише за картинками та світлинами на екрані, а й «наживо»: дефіле в хіджабах різних країн стало справжньою родзинкою вечора.
За словами пані Софії, конкурси та вікторини також допомагали поглибити знання присутніх про права та статус жінки в ісламі, про мусульманок, що досягли вершин у професійній, громадській та політичній діяльності — і при цьому хіджаб не став їм на заваді.
Присутні з задоволенням брали участь у майстер-класах із вив’язування хустки, розпису рук хною (мехенді), залюбки приміряли образ покритої мусульманки та фотографувались у спеціальних фотозонах, частувалися смаколиками та гарячими напоями. На завершення заходу, що тривав понад три години, кожна з гостей отримала подарунки
Відзначали Всесвітній день хіджабу і в Харкові. Активістки жіночої організації «Надія», створеної прихожанками мечеті місцевого ІКЦ, цього року перенесли в соцмережі інформкампанію про значення хіджабу для мусульманок і про те, що їхнє право практикувати свою релігію потребує захисту та підтримки не тільки одновірців, а й послідовників інших релігій, адже обстоювання свободи совісти інших зміцнює позиції самих захисників. Утім, захід з нагоди Всесвітнього дня хіджабу тут відбувся і, як не дивно, його провели саме для мусульманок. Як пояснила голова «Надії» Ольга Бавазір, щоб доносити до суспільства інформацію про право мусульманок одягатися відповідно до їх переконань, ці переконання мають бути безсумнівні насамперед для послідовниць ісламу:
— Не всі мусульманки розуміють важливість і значення хіджабу. Багато хто не надає хустці належної ваги, тож перше ніж говорити про право на хустку, треба зростити власне внутрішнє переконання у важливості хустки для мусульманки. Роз’яснювальну роботу для немусульман цього року ми проводимо в мережі, не зациклюючись саме на даті, а постійно. А ось захід з нагоди Дня хіджабу вирішили провести саме для мусульманок, щоб нагадати самим собі й сестрам, у що ми справді віримо, як засвідчуємо свою відданість і покору Богові, нагадати, що хіджаб — це не просто хустка, а ознака нашої релігійної ідентичности, свідчення нашої віри.
Як розповіла Ольга Бавазір, у програмі заходу також була лекція про хустку в українській традиції:
— Захід ми умовно поділили на дві частини: офіційна з нагадуваннями та лекціями, розповідями сестер про свій шлях до хіджабу, про зміцнення намірів; друга — більш неофіційна, з конкурсами й вікторинами, акцією «Подаруй хустці друге життя»: сестри приносили свої хустки чи палантини, дарували іншим. Звичайно, були подарунки та призи, чаювання, розпис рук хною, неформальне спілкування. Щоб сестри могли спокійно взяти участь у заході, організовано догляд за дітьми й передбачено окрему програму для найменших одновірців.
Зазначимо, що заходи до Всесвітнього дня хіджабу не обмежуються датою 1 лютого. А ще цього року ініціатива World Hijab Day Organization запропонувала 30-денний Ramadan Hijab Challenge: серію заходів, об’єднаних темою «Міжнародний місяць мусульманської історії», а також акції, які мають донести до суспільства проблеми, що з ними стикаються мусульманки в немусульманському оточенні.
Лютий у понад 140 країнах світу починається з дати, запровадженої як день солідарности з мусульманками, що виборюють своє право на хіджаб. Всесвітній день хіджабу відзначають і в багатьох містах України.
6 лютого в Запоріжжі з нагоди World Hijab Day активістки ГО «Safiya. Мусульманки Запоріжжя» організували традиційний захід, що відбувся в готелі «Інтурист». У ньому взяли участь представники Ісламського культурного центру «Віра», Запорізького офісу громадської організації «Крим SOS», громадської організації кримських татар Запоріжжя «Ана Юрт», громадської організації татарської культури «Алтин-Ай» та студенти з різних країн.
Як наголошує очільниця Ліги мусульманок України, голова національно-культурного товариства кримських татар «Ана Юрт» Ніяра Мамутова, Всесвітній день хіджабу аж ніяк не свято, а привід нагадати суспільству про права мусульманок, у тому числі на хіджаб, і привернути увагу суспільства до поширених стереотипів у сприйнятті ісламу та мусульман, до випадків дискримінації покритих мусульманок
У програмі Дня хіджабу в Запоріжжі були доповіді, виставки, вікторина, вільне спілкування та кілька красивих тематичних фотозон. Організатори запевняють: хіджаб — це естетично і сучасно, і доказ цього — традиційне для таких заходів дефіле у вбранні, що відповідає приписам ісламу.
Подію не оминув увагою місцевий телеканал TV5. Його сюжет «Факти проти міфів» повідомляє, що вже сьомий рік поспіль мусульманська громада Запоріжжя проводить культурно-просвітні заходи з презентаціями та майстер-класами, щоб зруйнувати стереотипи та заявити про свою громадянську позицію. Учасниці заходу заявляють, що хіджаб — це стиль життя, і несправедливо дискримінувати мусульманок за їхнім зовнішнім виглядом.
Глядачі каналу дізнаються, що таке хіджаб із вуст організаторів. Так, очільниця ГО «Safiya» Танзіля Іса, пояснила, що хіджаб — це передусім вільний вибір мусульманки.
— У Корані сказано: «Немає примусу в релігії». Є певні приписи, але людина має право вибору, дотримуватися цього чи ні. І мусульманка, коли в певний момент вирішує так одягнутися, покривається. Хіджаб це не лише стиль одягу, а й поведінки: жінка спілкується рівно, не привертаючи уваги, — каже Танзіля Іса, додаючи, що жінка таким чином унеможливлює ставлення до себе як до сексуального об’єкта, і спілкування стає справжнім спілкуванням з особистістю.
Автори телесюжету зазначають, що мусульманки в Україні подеколи стикаються з неоднозначною реакцією на хустку: хтось ставиться до цього спокійно, хтось — вороже, а хтось — зі здивуванням.
— У першу чергу, це нерозуміння, — говорить Сайора Мелікбоєва, активістка ГО «Safiya». — Чомусь люди думають, що як ми в хіджабі, то ми обмежені? Але це не так — ми, як і будь-яка жінка, навчаємося, працюємо, виховуємо дітей і робимо все, чого душа забажає.
— Більшість запитують: «А вдома ти теж ходиш у хустці? Ти її не знімаєш, тобі не можна?» — каже Дінара Абдо, ще одна активістка ГО «Safiya». — Тобто стереотипи існують. Можуть ще якось «складно» на тебе подивитись, поставити запитання, наприклад: «Чи не спекотно тобі?» — і я зазвичай на це відповідаю, що існує різний одяг, який можна носити влітку, щоб не було жарко, й існує зимовий одяг, щоб було тепло.
Як додає Дінара Абдо, хіджаб їй дуже подобається, бо вона почувається в ньому комфортно, до того ж він допомагає відчути себе вільною:
— По суті це моя внутрішня краса, яку я відчуваю, коли надягаю його.
Інакший одяг чи відмінні традиції жодним чином не мають упливати на ставлення до людини — це головна ідея, що її хочуть донести до присутніх організатори. Що хіджаб — це традиція, яку треба шанувати.І з цим погоджується й один із гостей заходу, житель Запоріжжя Віталій Куліш:
— Ми всі — діти Землі. У нас різні традиції, але ми маємо поважати інших, і інші будуть поважати нас.
Заходи в рамках відзначення Всесвітнього дня хіджабу не обмежуються 1 лютого. Цього року ініціатива World Hijab Day Organization запроваджує 30-денний Ramadan Hijab Challenge — заходи, об’єднані темою «Міжнародний місяць мусульманської історії», а також серію акцій з метою донести до суспільства проблеми, що з ними стикаються мусульманки в немусульманському оточенні.
Як підкреслюють організатори, хустку, важливий атрибут жіночого одягу в мусульманському світі, дедалі частіше можна побачити на вулицях європейських країн. Але поява в суспільстві жінки в хіджабі викликає неоднозначну реакцію. На жаль, іноді можна спостерігати прояви хіджабофобії та ісламофобії. Таке упереджене ставлення спричинене незнанням самої суті віровчення та, зокрема, ролі і статусу жінки в ісламі, значення хустки в житті мусульманок, тож потрібна роз’яснювальна, культурно-просвітня робота. Її ведуть, і вона системна, але є одна дата, коли на знак солідарности з мусульманками, що обстоюють своє право на хіджаб, жінки-немусульманки на один день надівають хустку — 1 лютого.
Цю дату запровадила американка Назма Хан, що не за чутками знає, якому тиску піддаються покриті мусульманки в немусульманському суспільстві. Переїхавши з Бангладеш до США ще маленькою дівчинкою, Назма зазнала знущань і цькування через хіджаб — спершу у школі, а потім і в дорослому житті. Тож вона й запропонувала жінкам у всьому світі відчути, як це бути покритою мусульманкою. Назма Хан створила всесвітню громадську організацію «World Hijab Day Organization», що поширює ідеї толерантности та взаємної поваги.
Від перших років ініціативи World Hijab Day її підтримали в Україні. Створена мусульманками Києва ГО «Мар’ям» та інші жіночі організації Ліги мусульманок України в багатьох містах активізують до цієї дати просвітню работу, зокрема проводять зустрічі в ісламських культурних центрах та на інших локаціях, навіть просто неба, доносячи до співвітчизників ідеї терпимости та взаємної поваги між представниками різних культур та релігій — власне, це і є головне завдання Всесвітнього дня хіджаба.
Цього разу ГО «Мар’ям» провела два заходи, і якщо перший, просто неба, був розрахований на перехожих і через це не передбачав розлогих лекцій — обмежились індивідуальними бесідами, мірянням хіджабу, подарунками та частуванням, — то другій, в Ісламського культурному центрі Києва, дав змогу підготувати насичену програму з лекціями, концертом, конкурсами та вікторинами, виступами шановних гостей, показом традиційного вбрання мусульманських народів і дефіле сучасної мусульманської моди. Також були виставки: експозиція предметів декоративно-ужиткового мистецтва країн Сходу, книжкова та виставка репродукцій творів образотворчого мистецтва, а ще — добродійний ярмарок, майстер-класи тощо.
Родзинкою локації, що логічно доповнила лекцію «Образ жінки в хіджабі у світовому образотворчому мистецтві», було те, що поруч з репродукціями полотен видатних живописців стояли ніби ожилі героїні картин, образи яких повторювали зображене.
Захід у столичному ІКЦ відвідало чимало гостей — як послідовниць ісламу, так і немусульманок. Завітали і представники іноземних дипломатичних представництв та організацій.
Прагнення українських мусульманок обстоювати свої релігійні права, зберігати культуру та традиції народів, що сповідують іслам, своєю присутністю вшанували Тимчасова повірена у справах Республіки Індонезія в Україні пані Ерна Херліна, аташе з культури Посольства Республіки Таджикистан в Україні пані Зухро Саїдзода та представниця Управління у справах релігії Турецької Республіки (Diyanet İşleri Başkanlığı) та посольства Туреччини в Україні пані Несібе Чімен. На заході була присутня і представниця Київського міського центру запобігання та протидії насильству, який від першого дня його існування підтримує ГО «Мар’ям».
Ерна Херліна подякувала організаторам за чудовий та атмосферний захід, поділилася і своїми першими враженнями, що мала, прибувши до України, та згадала, що приємно здивувалася, дізнавшись про існування в нас мусульманської спільноти та активність українських послідовниць ісламу. Дипломатка розповіла про життя індонезійських мусульманок, зокрема про те, що прагнення жінок залишатися в хіджабі дало неабиякий поштовх розвитку модної індустрії в Індонезії.
Гостя з Туреччини пані Несібе Чімен віддала належне завзяттю українських мусульманок в обстоюванні прав жінок, а також у збереженні традицій та культури мусульманських народів, говорила про значення хіджабу в житті мусульманської жінки.
Представниця Київського міського центру запобігання та протидії насильству (ім’я не називаємо з огляду на політику анонімности та конфіденційности цієї установи. — Ред.) відгукнулася на запрошення, щоб підтримати права мусульманок на хіджаб, дізнатися більше про історію, культуру ісламу та просто поспілкуватися з гостями та учасницями заходу. Вона висловила захват від події та зазначила, що цілком поділяє думку: носити хіджаб чи не носити — це право та вільний вибір кожної жінки, а такі заходи сприяють обізнаності суспільства щодо ісламу та мусульман, адже саме викривлена, неправдива інформація підживлює хіджабофобію. Також вона зазначила, що у нашому суспільстві взагалі існує досить багато стереотипів щодо жінок, не тільки мусульманок, а й представниць інших релігійних спільнот і національних меншин:
— Насправді те, що жінка в хіджабі, в жодному випадку не характеризує її, як неосвічену, обмежену особистість. А взагалі, якщо казати про Україну, то кожному в нас гарантоване право на вільний вибір релігії, віровизнання, й кожен має право в тому числі на виявлення своєї віриіву зовнішньому вигляді. Щодо того, носити хіджаб чи ні, то, на мою думку, якщо жінка вважає це за потрібне, якщо це відповідає її цінностям та внутрішнім переконанням — вона має повне право це робити. Я вважаю, що ми вільна країна, і у вільній країні жінка вільна у своєму виборі.
Скориставшися нагодою, представниця Київського міського центру запобігання та протидії насильству подякувала за підтримку закладові з боку ГО «Мар’ям», що від перших днів його існування допомагає підопічним кімнат кризового перебування, по змозі надаючи продукти, одяг, засоби гігієни тощо.
Лекції та презентації Дня хіджабу переривалися концертними номерами. Так, вихованка хореографічного гуртка культурно-просвітницького центру «Qırım ailesi — Кримська родина» Мер’єм Мамбетова потішила присутніх народним кримськотатарським танцем «Тим-тим». Свої пісні гостям дарували сестри Лемара та Анфаль, підкреслюючи високий статус жінки в ісламі, особливо жінки-матері: Лемара виконала пісню, присвячену матерям, після чого квіти вручили присутній мамі однієї з активісток ГО «Мар’ям». А пісню сестри Анфаль про важливу подію в житті кожної дівчини, коли вона вперше покривається хусткою, супроводжувала зворушлива хореографічна композиція гурту дівчаток — цей танець з наймолодшими мусульманками підготувала сестра Ельміра.
Гостям пропонували кілька локацій: виставка виробів традиційного декоративно-ужиткового мистецтва мусульманських народів (експонати збирала сестра Людмила Лукашевич); «Шатро перевтілень», де охочі могли приміряти цілісний образ жінки в хіджабі, пройти експрес-курс із вив’язування хустки, отримати «амірку» та хустку чи палантин у подарунок і перейти до однієї з фотозон, щоб зробити світлину на згадку. Жінки не стримували емоцій від свого нового вигляду й ділилися враженнями. Ось лише деякі з відгуків гостей:
— Неймовірно, я не думала, що мені так личитиме!
— Відчуваю себе досить незвично, але це приємні відчуття та враження!
— У моєму гардеробі майже нема спідниць. Завжди вважала, що у джинсах зручніше та й взагалі це сучасніше — темп життя такий. А дивлюсь на нову себе й розумію, що моя відмова від сукні насправді була моєю підсвідомою відмовою від жіночности через те, що в нашому суспільстві досі вважають, що «курка не птиця»… Тож і ходила в «унісексі», і це, мабуть, було спробою комусь довести, що я не гірша за чоловіків. А тепер чомусь нікому нічого не хочеться доводити. Якось дивно навіть: ось я в довгому вбранні, в хустці, і нікуди не поділися ні мої мізки, ні мої досягнення у професії, а впевнености додалося…
— Я собі подобаюсь в такому образі. Спіймала себе на думці, що якби я так прийшла на роботу, то ніхто б не додумався панібратськи поплескати мене по плечу й попросити попрацювати понаднормово. Отака чарівна хустка: дарує більше особистого простору та поваги до нього…
— Незвично… Мабуть я б так не ходила щодня. Чому? Та якось, відчуваючи себе чи не князівною в такому платті, важко уявити себе захеканою, що бігає по магазинах з відтягнутими до підлоги руками, в яких набиті об’ємні сумки. Мабуть, у мусульманських родинах ставлення до жінки не як до возового коня — вона може собі дозволити виглядати, як жінка, й не перебирає на себе якісь чоловічі обов’язки.
— Шкода, що чоловік мене зараз не бачить!
— Надягла це на себе і справді зрозуміла, що я є цінністю — саме я, а не моя фігура чи зачіска. Ні, я це знала, але тепер переконалася.
— Класний одяг, класний образ! Тільки якщо десь на Сході жінки в такий спосіб убезпечують себе від нескромних поглядів, у нас, на жаль, це спрацьовує навпаки. Жінка в хіджабі привертає надмірну увагу оточення та ще й розбурхує уяву сторонніх чоловіків: що ж там в неї під покривалом, під просторою сукнею. Хоча, мабуть, гарячі голови остуджує. Навряд чи хтось буде чіплятися до жінки в хіджабі, так само, як не чіпляються, скажімо, до черниць, що теж ходять у закритому одязі.
На добродійному ярмарку можна було придбати блокноти й нотатнички-магніти на холодильник. Виторг призначався для шляхетної справи підтримки дітей в інтернатних закладах і дітей з тяжкими захворюваннями в лікарнях. Також на доброчинність пішли кошти з реалізації декоративних воскових свічок та ароматичних саше, виготовленихЛюдмилою Лукашевич.
Гості могли поповнити свої книжкові полички ісламознавчою та культурно-просвітницькою літературою — книжками та брошурами, в тому числі виданнями для дітей та підлітків.
У програмі були квести й конкурси — без призів і подарунків не пішов ніхто. Та й прикрасити свої руки візерунками з хни захотіли чимало гостей: майстер-класи із мехенді завжди приваблюють відвідувачок.
Усіх частували смаколиками та пригощали східною кавою та чаєм. Крім звичного чорного й зеленого можна було скуштувати досить екзотичний для українців заварений на молоці з різними спеціями «бедуїнський» чай-карак. Неформальне спілкування мусульманок і немусульманок за трапезою — одна з найважливіших складових таких заходів, бо саме це допомагає руйнувати стереотипи та долати бар’єри незнання.
Нагадаємо, 29 січня на Контрактовій площі в Києві активістки ГО «Мар’ям» також провели акцію до Всесвітнього дня хіджабу.
З перших років існування ініціативи World Hijab Day її підтримали в Україні. Створена мусульманками Києва ГО «Мар’ям» та інші жіночі організації Ліги мусульманок України у багатьох містах з нагоди цієї дати активізують просвітню роботу та проводять зустрічі як в Ісламських культурних центрах, так і на інших локаціях, у тому числі просто неба, намагаючись донести до суспільства ідеї терпимости та взаємної поваги між представниками різних культур і релігій — це головне завдання Всесвітнього дня хіджабу.
Цього року активістки «Мар’ям» ще напередодні День хіджабу провели на Контрактовій площі столиці захід, під час якого пропонували жінкам приміряти хустку, розповідали про її значення для мусульманок, дарували охочим книжки та буклети ісламознавчої та релігійної тематики, роздавали запрошення на ще один захід, що мав відбутися невдовзі в ісламському культурному центрі столиці, пригощали гарячими напоями та смаколиками.
Не було довгих лекцій — акцент зробили на особистих бесідах мусульманок з немусульманками. Зацікавленим пояснювали, що хіджаб не ознака гноблення чи приниження жінки, що в ісламі є тільки приписи, а додержувати їх чи ні — усвідомлений вибір людини, тож жінка сама обирає, покриватися, чи ні. Розповідали і про те, чому була потрібна така дата, адже у країнах немусульманського світу попри декларовані права та свободи існують порушення прав релігійних меншин, у тому числі мусульман; що у світських державах негативно ставляться до будь-якої публічної демонстрації належности до певної релігії та, вважаючи хіджаб за релігійний символ, забороняють жінкам покривати голову на робочих місцях або в навчальних закладах. Ішлося і про те, що в Україні, на щастя, не існує протистояння держави та вірних, але на жаль, існує побутова ісламофобія та хіджабофобія, і часом мусульманки стикаються з образами, насмішками чи навіть дискримінацією через свою хустку. Тому і для України актуальна боротьба з викривленою інформацією, яка підживлює негатив щодо мусульман.
До речі, для багатьох жінок і дівчат, що прийняли іслам і мають бажання носити хіджаб, часто саме страх негативу з боку оточення заважає це зробити. Іноді морально-психологічні страждання тривають не один рік: тут і побоювання стати жертвою цькування, насмішок, і звинувачення себе за боягузтво, нерішучість на шляху до реалізації власного наміру, за відсутність завзятости, й сумніви у твердості своєї віри…
Для багатьох киянок, що спілкувалися під час акції на Контрактовій з мусульманками, стало справжнім одкровенням, що носити хустку чи довгий одяг, який закриває все тіло, жінку ніхто не змушує — ба більше, не має права примушувати. Дивувалися з того, що носити хіджаб чи не носити — це завжди вільний вибір самої мусульманки, і що саме там, де жінок примушують носити хустку, забуваючи, що в релігії нема примусу, жінки найчастіше від хустки відмовляються.
Про те, що хустка має бути вільним вибором мусульманки, розповіла голова ГО «Мар’ям» Олена Мироненко, поділившись своїм особистим досвідом:
— У хіджаб я вбралася не одразу. Він мені тяжко дався — у тому розумінні, що я йшла до нього три роки після того, як прийняла іслам. Мене ніхто не примушував — ба більше, якби був хоч якійсь тиск чи примус, то однієї з найкращих у моєму житті подій, може б, і не сталося, я б ніколи не прийшла до хіджабу… Тож коли я наділа хіджаб, це було тільки моє рішення, мій вибір. І аж коли з’явився мій «внутрішній хіджаб», поки я не забажала його всім серцем, не прийняла його повноцінно всією душею — тільки тоді я змогла покрити голову хусткою. Чому я не зробила цього раніше? Я дуже боялася, щоб мій хіджаб, якщо я надіну його без внутрішнього переконання в його потребі, стане виявом лицемірства, нещирости. Бо що це, як не лицемірство, коли покриваєшся хусткою про людське око, не відчуваючи, що це справді твій вибір, що ти справді бажаєш цього? Я не хотіла робити це для когось, на чиєсь прохання, ради людської думки — я хотіла убратися в хустку тоді, коли зрозумію, що це моє, що я прийняла хіджаб цілком. Так і сталося. І коли я відчула, що хіджаб — це невіддільна частина мене, я його наділа.
Давніше мене утримувало від того, щоб надіти хіджаб, ще й думка оточення — я зростала тут, у цьому будинку, з цими близькими та родичами, з сусідами — й це міцно тримало. Я думала про цих людей, як вони сприймуть, як вони відреагують… А коли прийшло усвідомлене бажання убратися в хіджаб, ці речі стали неважливими, і, слава Богу, коли я прийняла хіджаб цілком й одяглася відповідно, люди прийняли це і зрозуміли мене такою, яка я є. Коли з’явився оцей стрижень, оця переконаність і впевненість у своєму виборі, тоді й люди сприймають тебе, бо в тобі нема фальші, і твій образ — це твоє природне, зовнішнє відповідає внутрішньому, тобто щире. Я зараз не можу уявити себе без хіджабу: це невіднятна частина мене, і хай там що в житті станеться, хіджаб — те, що супроводжуватиме мене до кінця моїх днів у цьому світі.
Нагадаємо, на акції з нагоди Дня хіджабу 29 січня в Києві близько півсотні немусульманок зголосилися надіти хустку і в такий спосіб підтримати мусульманок. Киянкам дарували хустки та палантини, допомагали пов’язати їх, примірявши на себе новий образ, та зробити світлину на згадку, а за бажанням і розмістити її на своїх сторінках у соцмережах.
Протидія таким негативним явищам, як ісламофобія, неможлива без культурно-просвітньої роботи, без міжкультурного, міжрелігійного діалогу — це один з основних напрямків діяльности ГО «Мар’ям». Утім, уся соціально діяльність активісток організації допомагає розвінчувати міфи та упередження щодо мусульман в українському суспільстві, бо демонструє іншим, чого саме вчить іслам, які якості виховує в послідовників, а це передусім гуманність, милосердя, доброчинність, прагнення миру, повага до інших людей.
Почалися зимові канікули, а значить, у школярів з’явилося багато вільного часу. Щоб діти могли провести дозвілля з користю, Ліга мусульманок України організувала семінар для підлітків 11–16 років, зібравши 26–29 грудня в Києві юних гостей із різних міст України.
Чотири дні підлітки слухали лекції про етикет, чистоту тіла й душі, важливість часу, Судний день і могли ставити будь-які питання фахівцям. У програмі семінару був творчий майстер-клас і веселі старти, де кожен міг виявити себе в команді.
Після заходу організатори провели опитування серед учасників. Було побажання зробити семінар довшим і запланувати прогулянку містом.
— Ми організовуємо такі семінари, щоб підлітки з різних міст знайомилися одне з одним, підтримували дружні стосунки, наповнювалися корисною інформацією про свою релігію. Це наші діти, наше майбутнє. Їхнє виховання лежить на наших плечах, тому треба приділяти увагу їм сьогодні, що завтра вони були гідними представниками нашої умми, — каже голова ЛМУ Ніяра Мамутова. — Приїжджають діти з маленьких міст, хтось уперше — їх взагалі вражає велика будівля ІКЦ Києва, умови для мусульман тут. Вони повертаються до своїх міст, наповнені враженнями та гарними емоціями.
— Уперше ми окремо зібрали підлітків 11–13 й 14–16років. Вважаю, що це була гарна ідея, бо теми підходили саме для їхнього віку, і всім було комфортно разом, усі подружилися. Програма була насичена, діти весь час були зайняті: лекції, майстер-клас, у вільний час вони грали в ігри, — розповідає одна з організаторок семінару Анна Отман.
Жіноча організація «Надія» за підтримки Ліги мусульманок України провела семінар для мам і майбутніх мам. Захід зібрав понад 20 учасниць. Для розгляду двох великих запросили фахівців із цих питань: Танзілю Ісу — психолога-практика, педагога, членкиню комітету ЛМУ та Танзілю Міндубаєву — акушерку, студентку медичного університету.
Розкриваючи першу тему «Планування вагітности. Підготовка до пологів», Танзіля Міндубаєва розповіла про правильне харчування, вітаміни для вагітних, потрібні обстеження, а також корисні вправи для майбутніх мам.
Друга тема була присвячена вихованню дітей. Танзіля Іса розбирала з учасницями семінару особливості виховання дітей у немусульманському суспільстві: що вимагає найбільшої уваги, як стати дитині другом тощо.
Іслам узагалі приділяє велику увагу дітям та їхньому вихованню. У Корані безліч історій і притч, що стосуються до цього питання. Усі батьки намагаються робити все, що від них залежить, щоб виховати гідне покоління, яке стане опорою для нашої умми та релігії, адже виховання високоморальної особистости — це добро для всього суспільства.
Ліга мусульманок України (ЛМУ) провела цикл із 12 онлайн-лекцій для мусульманок, що хотіли поглибити обізнаність у питаннях акиди (ісламського віровизнання), що є обов’язковим елементом традиційної мусульманської освіти, основою ісламського віровчення та охоплює такі постулати, як віра в єдиного, вічного та всемогутнього Бога (Аллага); віра у святість і несотвореність Корану; віра в безсмертя душі, існування раю та пекла, воскресіння мертвих у Судний день; віра в ангелів і в існування шайтанів і диявола (Ібліса), віра у пророків Аллага: Адама, Нуха (Ноя), Ібрагима (Авраама), Мусу (Мойсея), Давуда (Давида), Ісу (Ісуса) та Мухаммада (мир їм усім); віра в те, що Аллаг упризначив долю кожної людини.
Жінки мали змогу не просто прослухати лекції, а й поставити будь-які питання викладачам. По завершенні курсу відбулася перевірка здобутих знань, і за результатами екзамену двадцять п’ять сестер із різних міст України отримали сертифікати, підписані муфтієм ДУМУ «Умма» Саідом Ісмагіловим та очільницею ЛМУ Ніярою Мамутовою. Сертифікати урочисто вручено під час семінару для активісток громадських організацій, що є членами Ліги мусульманок України.
Як пояснила Ніяра Мамутова, повний цикл лекцій з акиди прослухали понад сімдесят жінок:
— Час від часу жінкам-активісткам, волонтеркам доводиться стикатися з ситуацією, коли в розмовах на теми віровизнання, співбесідники дозволяють висловити сумнів у компетентності, достатньому рівні знань сестри — і все через те, що та, мовляв, не має спеціальної релігійної освіти. Це одна з причин, чому так багато жінок виявили бажання поглибити свої знання. Так би мовити, підтягнутися в цих питаннях, зміцнити іман. Багато слухачок курсів прагнуть мати ці знання ще й для того, щоб бути ефективнішими у вихованні власних дітей, більше знати й ділитися цими знаннями з оточенням.
Лекції мусульманкам читали викладачі з шаріатською освітою, члени Української ради з фатв і досліджень, зокрема очільник Всеукраїнської асоціації з вивчення Корану, імам мечеті Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада (Львів) Мурат Сулейманов, голова ГС «Всеукраїнська асоціація «Альраід» Сейран Арифов, завідувач відділу ознайомлення з історією та культурою ісламу ІКЦ Києва Тарик Сархан. Однією з екзаменаторів слухачок була магістр шаріатських наук, випускниця факультету шаріатських наук та арабської мови Єменського університету науки й технологій (Сана), членкиня Шаріатської ради ДУМУ «Умма», активістка ГО «Благодія» (Дніпро) Анастасія Радовелюк.
30 жовтня відбувся Міжнародний жіночий форум, організований Лігою мусульманок України. В заході взяли участь представники влади, голови громадських організацій, волонтерки з різних міст України. Метою форуму було об’єднати та надихнути жінок-волонтерок, вмотивувати й наповнити новими силами для продовження активної діяльності в різних містах України.
«Ми так давно не збиралися разом, що зараз це велике щастя, що все вийшло. Сподіваюсь цього натхнення вистачить надовго» – ділиться враженнями учасниця форуму Анжела.
Для досягнення мети були запрошені українські мусульманки, які досягли успіху, попри всі проблеми та стереотипи в нашому суспільстві. Також серед спікерів були успішні мусульманки з інших країн (Великобританія, Кувейт, Індонезія), залучені в громадському секторі. Мусульманки ділилися досвідом і порадами.
Мусульманок прийшли підтримати головні спеціалісти відділу співпраці з релігійними спільнотами Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) В’ячеслав Горшков і Вікторія Кочубей.
Голова волонтерського об’єднання з Кувейту «Дана» Маналь аль-Мусалям розповідала, як любити волонтерство і не втомлюватися від того, що робиш. Аніфе Куртсеїтова, голова ГО «Кримська родина», надихнула учасниць історією створення дитячої школи, в котрій працюють заради збереження культури та традиції кримських татар. Гаяна Юксель, членкиня Меджлісу кримськотатарскього народу, нагадала всім про жінок, котрі зараз лишилися в Криму без чоловіків та як їм зараз нелегко нести на плечах виховання і забезпечення дітей. З кожного виступу учасниці могли винести щось цікаве, необхідне і корисне для себе.
«В нашому суспільстві, коли мусульманка кожен день стикається з нерозумінням і упередженим ставленням до себе, буває складно ставити в плани високі цілі. Часто нам заважає страх, що нічого не вийде і все залишається в мріях. На форумі спікерки допомагають жінкам в першу чергу повірити в себе і в те, що все можливо, завжди є вихід з будь-якої проблеми; вони самі та їхні досягнення – чудовий приклад і важливий досвід для кожної з нас», – каже голова ЛМУ Ніяра Мамутова.
Форум пройшов у змішаному форматі: частина виступів була наживо, а частина – онлайн. Протягом форуму діяла фотовиставка «Батько в родині» і «Хіджаб – мій вибір», також був ярмарок рукотворів від українських майстринь, де можна було придбати іграшки, екоторбинки тощо. Гроші з продажу йшли на лікування онкохворим дітям.
Громадська організація «Мар’ям», що входить до Ліги мусульманок України, організувала серію мотиваційних зустрічей юних послідовниць ісламу з креативними, успішними людьми, що надихають. Активістки «Мар’ям» переконані, що підлітковий вік надзвичайно важливий для формування особистости, усвідомлення життєвих цілей та пошуку способів самореалізації, і сподіваються, що спілкування з тими, хто спромігся досягти високого рівня в певній галузі, їхні поради й досвід надихнуть дівчат-підлітків до особистісного зростання, допоможуть раціонально використовувати здібності та сили на шляху до мети.
26 вересня відбулася зустріч з експертом з продажу одного з найбільших столичних агентств нерухомости Еннаном Бекіровим:
«Естафету успіху розпочав молодий підприємець, мусульманин Еннан Бекіров <…> Зустріч побудували у вигляді діалогу, тому пан Еннан представився, розповів як йому вдалося збудувати підприємство у 22 роки, — інформує «Мар’ям». — Пан Еннан наголосив, що для успішної роботи необхідно бути в ресурсі щодня, слідкувати за рівнем життєвої енергії та місцями її втрати, а дівчата поділились одна з одною власними рецептами відновлення сил».
Мусульмани не відділяють світське життя від релігійного, тож на зустрічі йшлося і про пріоритети — такими гість назвав стосунки із Всевишнім та з самим собою:
«Якісні та вчасні молитва, сон, їжа і планування часу не лише дають сили та енергію для успіху, а й дисциплінують розум, організовують день».
Молодий підприємець наголосив, що в будь-якій справі треба проаналізувати ситуацію з усіх боків перед конкретними діями, зосередитися на основному й мати волю відмовитися від другорядного; навчитися спершу працювати з меншими формами, а потім переходити до великих.
Пан Еннан звернув увагу, що лише правильний і якісний процес крок за кроком приведе до правильного результату, й застеріг не витрачати великих ресурсів на покращення, а вкладати в себе, підвищувати свою майстерність день за днем.
«Пам’ятайте, досконалості немає меж!» — нагадав лектор і побажав успіху в усіх починаннях.
Після лекції та бесіди з гостем для дівчат провели майстер-клас: активістка Мар’ям Амер поділилася навичками створення незвичних «солодких» букетів із прихованим у них секретом.
«Талановита Мар’ям Амер навчила дівчаток створювати солодкі букети з бутонів з десертною таємницею. Дівчата зробили кожна свій унікальний і неповторний букет і поспішили додому — подарувати солодке життя своїм рідним і планувати власний успіх», — повідомляє ГО «Мар’ям» і дякує Еннану Бекірову та Мар’ям Амер за навчання юних мусульманок і приклади для натхнення.
Форум європейських молодіжних і студентських організацій FEMYSO, загальноєвропейська мережа, у складі якої — 32 організації-члена з 20 європейських країн, провів «Переговори з політики ЄС 2021» — організований проєктом MEET симпозіум «Європейський день боротьби з ісламофобією».
На цій онлайн-конференції обговорювали пріоритети політики з викорінення дискримінації, що розвивається в ширшому контексті гендерної нерівности в Європі, і через яку страждають мусульманські жінки.
Учасницею симпозіуму була глава Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова, яка розповіла кореспонденту нашого видання, що її особливо вразила мова Малкольма Джелло, члена Європарламенту, генерального доповідача з питань расизму та нетерпимости в Європі ПАРЄ:
— Малкольм Джелло навів результати глибокого аналізу ситуації, що склалася з проявами ксенофобії, зокрема ісламофобії, в Європі, зауваживши, що закривати очі на цю проблему не можна і що треба її розв’язувати. Представники європейських інститутів, організацій громадянського суспільства та експерти обговорювали політичні пріоритети, зосередившись на необхідності усунення дискримінації, що з нею стикаються мусульманські жінки в Європі. Цьому ж питанню була присвячена і промова Єврокомісара з питань рівності Хелени Даллі, що відзначила: закривати очі на проблему ісламофобії, від проявів якої в Європі страждають найбільше та передусім мусульманські дівчата й жінки, не можна. І що пошук способів викорінення цього явища має бути у фокусі уваги міжнародної спільноти, політиків, урядів і неурядових організацій.
За словами очільниці Ліги мусульманок України, у симпозіумі взяли участь як спікери співголова Європарламенту, що представляє міжнародну групу з боротьби з расизмом Корнелія Ернст, менеджер з операцій та політики Європейського форуму мусульманських жінок Cаня Білич, старший фахівець із захисту інтересів, загальноєвропейської мережі антирасистських НУО European Network Against Rasism Джулі Паскоет, члени Європарламенту Брандо Беніфей та П’ерфранческо Маджоріно, засновник Dokustelle, Центру документації ісламофобії, Еліф Адам, професорка Університету Ібн Хальдуна Лінда Хіоко, менеджер проєктів Al Fanar Foundation Ібрагим Ріфі, представниця Центрального європейського університету Габріела Гобі, віцепрезидент Європейського Союзу студентів Замзам Ібрагим.
Два дні, 11–12 вересня, у Києві тривала робота практичного офлайн-семінару з міжрелігійного діалогу Helianthus. Участь у ньому взяли представники релігійних громад, семінаристи, служителі різних церков і релігійних організацій, вірні та волонтери, науковці та громадські активісти.
Серед учасників були й представниці Ліги мусульманок України: очільниця організації Ніяра Мамутова та голова ГО «Сафія» Танзіля Іса.
Організатори семінару ставили за мету підвищити обізнаність учасників у сфері різних релігій, розвинути навички діалогу, розв’язання міжконфесійних конфліктів і сприяти миротворчій діяльності в Україні.
— Організатори — некомерційна та неурядова організація, орієнтована на міжкультурний та міжрелігійний діалог, The Oriental Studies Circle, ініціювали та провели цей практичний семінар за підтримки Міжнародного центру міжкультурного і міжрелігійного діалогу ім. Короля Абдалли (KAICIID, Австрія) та Державної служби України з етнополітики і свободи совісти <…> Крім лекцій та виступів були практичні заняття та тренінги, під час яких ставилися конкретні завдання, моделювалися ситуації, що з них треба було знайти вихід саме шляхом діалогу. Більшість конфліктів виникає через незнання засад віровчень, тож проводили й короткий «лікнеп» із наданням інформації про виникнення тих чи тих релігій, їхні базові цінності, морально-етичні засади, символи та святині. Надзвичайно важливо, що під час таких заходів представники різних церков і релігійних організацій мають змогу й неформального спілкування, обміну думками, знаходячи не те, що розділяє, а те, що є спільними цінностями, — розповідає Ніяра Мамутова.
За її словами, серед учасників були представники Православної Церкви України, Української греко-католицької церкви, різних протестантських церков, Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони), рідновіри, агностики, буддисти й ті, що не відносять себе до послідовників певної релігії. Усі ці люди прагнуть миру та злагоди в суспільстві, толерантного та шанобливого ставлення до переконань одне одного, співпраці та взаємодії у розв’язанні проблем суспільства та подолання ксенофобії, яка ще, на жаль, існує на побутовому рівні.
Символічна назва семінару — Helianthus. У перекладі з латини це назва соняшника — рослини, квітка якої цілий час тягнеться до сонячного світла, що розганяє пітьму, в тому числі морок невігластва.
Вранці 24 травня активісти Ісламського культурного центру Києва вже стояли біля головного входу в парк із коробкою гумових рукавиць та об’ємним рулоном сміттєвих пакетів. 
